Понад 120 років тому територія теперішнього Красного Хутора була вкрита великим березовим лісом.

В 1840 році міщанин з Семенівки Місяцев, що промишляв дьогтем, купив тут ділянкуберезового лісу і збудував велику дьогтярню, а згодом і скляне підприємство.

На обох підприємствах працювало декілька сот найманих робітників, які проживали в маленьких будиночках, збудованих довкола підприємств.

Щоб тримати робітників у покорі, в 1845-1846 p.p. Місяцев збудував у селищі на кошти робітників церкву, яка пізніше була названа храмом Василевського Єпархіального жіночого училища.

Одержуючи великі прибутки від експлуатації найманих робітників, Місяцев М.В. увесь час збільшував свої земельні володіння за рахунок купівлі землі у сусідніх землевласників.

В 1853 році його володіння вже складалося із 1800 десятин лісу і орної землі. Розбагатівши, Місяцев видав свою дочку заміж за Семенівського дяка Сапожкова.

Після смерті Місяцева М.В.все помістя перейшло у повне володіння його зятя Сапожкова, а тому і хутір був названий Сапожковим.

В 1910 році Сапожков подарував Чернігівській Єпархії 100 десятин землі, церкву і частину будинків на території Сапожкового хутора.

В грудні 1910 року з міста Чернігова в Сапожков хутір для огляду подарунку виїхав із великим почтом чернігівський єпископ Василій.

Цими відвідинами було покладено початок організації в Сапожковому хуторі Єпархіального жіночого училища, якому буде присвоєно ім’яВасилій (на честь чернігівського епіскопа).

В березні 1911 року почалось будівництво першого корпусу для училища, а восени цього ж року в ньому вже були поселені учениці 1 класу Василевського Епатріального жіночого училища.

В 1912-1914 p.p. були збудовані ще три (більші) корпуси, в яких розмістились класні кімнати, їдальня, склади і ін.

Велику суму грошей було витрачено на внутрішнє переобладнання церкви, яка знаходилась в центрі двору училища. До Василевського Єпархіального жіночого училища приймали на виховання дочок попів, міщан та багатих селян.

В1916-1917 навчальному році в училищі навчалось біля 200 вихованок. По закінченню училища випускницям присвоювалось звання учителів сільської школи, але більшість із них в майбутньому ставали дружинами попів та дяків. В зв’язку з цим велика увага в училищі приділяласьприщепленню вихованкам практичних навичок в домоводстві та сільському господарстві. Їх привчали доглядати за тваринами, птахами, бджолами, вміти консервувати фрукти і овочі для тривалого зберігання. Повністю і остаточно училище було обладнане з усіма допоміжними службами по сільському господарству в 1916 р.

На цей час померло подружжя Сапожкове і все їхнє помістя (згідно їх власного бажання) перейшло в повне й остаточне володіння Чернігівської єпархії.

Чернігівський архієрей Василій збудував собі дачу на території училища і в час відвідин училища відпочивав у ній. Із слів свідків відомо, що єпископ мріяв поряд з жіночим училищем відкрити і чоловіче духовне училище.

Планувалось також і будівництво вузькоколійної залізниці від ст. Узруй до хутора Сапожкова,але ці плани залишились нездійсненними.

Велика Жовтнева Соціалістична революція конфіскувала всі поміщицькі і церковні володіння і передала їх в руки народу .

Все майно Василієвського Єпархіального жіночого училища перейшло в руки Радянської держави .

Проте внутрішні і зовнішні вороги не хотіли примиритись із втратою своїх багатств і нав’язали народу громадянську війну.Комуністична партія на боротьбу з ворогами мобілізувала весь народ.На Україні в роки громадянської війни боротьбою народу проти інтервентів і контрреволюціонерів керували відомі Герої громадянської війни М. Кропивянський, М. Щорс,В. Примаков.

В боротьбі за владу Рад загинуло багато робітників і селян.Значна частина дітей залишились без батьків. Радянська влада прийняла Декрет по боротьбі з безпритульністю .

Всі кращі будинки і палаци багатіїв були віддані дітям.

В 1919 році в Красному хуторі було відкрито дитячий приют на 30 дітей. Хутір Сапожков після Жовтневої революції був перейменований в хутір Красний. В 1920 році в приюті було вже 40 дітей - сиріт.

З 1920 по 1928 рр.в Красному хуторі була відкрита профшкола, яка готувала садоводів та лісоводів для сільського господарства Чернігівської губернії.

В сільськогосподарській школі навчалося 160 курсантів. В 1928 році с/г школа була переведена у місто Воздвиженськ, а в Красному Хуторі відкрився лісний технікум з 3-х річним строком навчання. Технікум готував спеціалістів середньої кваліфікації для лісового господарства. В технікумі навчалось на всіх курсах 90 слухачів. При технікумі були підготовчі курси з 70 слухачами і ліс промуч з 60 слухачами який готував молодших спеціалістів для лісного господарства. При технікумі працювало 50 викладачів.

10 квітня 1933 року лісний технікум Був переведений у місто Малин, а Територія Красного Хутора з усіма Будівлями була передана органам Народної освіти.

В час окупації України німецькими загарбниками майно дитячої колонії було розграбоване поліцаями, вивезені деякі будівлі.

Після розгрому гітлерівської Німеччини радянський народ приступив до відбудови народного господарства.

Поряд з відбудовою заводів, фабрик, колгоспів, радгоспів відбудовувались і дитячі заклади. В 1944 році почались відбудовчі роботи і в Красному хуторі.

В 1945 році в Красно хутірський дитячий будинок почали поступати перші вихованці - діти,батьки яких загинули смертю героїв в боротьбі проти німецьких окупантів за свободу і незалежність своєї Батьківщини. Середньорічний контингент вихованців дитячого будинку становив понад 300 чоловік.

В Красному хуторі було відкрито 7-річну школу,а в 1956 році - середню.

В 1959 році Краснохутірський дитячий будинок був реорганізований в школу-інтернат,в якій контингент учнів щороку перевищує 300 чоловік .

Радянська держава приділяє велику увагу і проявляє величезне піклування за навчання і виховання молодого покоління. Яскравим доказом цього є те, що на утримання вихованців школи-інтернату виділяються щороку суми коштів. Досить сказати, що тільки за семирічку держава виділила для Краснохутірської школи-інтернату 1 млн. 694000 карбованців в новому обчисленні.

За роки Радянської влади із Краснохутірської школи-інтернату випущено 808 вихованців, з них середню освіту здобули - 142 чоловіки, 8-річну - 180 чоловік.